Антисептики і дезінфікуючі засоби: опис фармакологічної групи в Енциклопедії РЛС.

31.08.2015

Фармакологічна група — Антисептики і дезінфікуючі засоби Антисептики і дезінфікуючі засоби: опис фармакологічної групи в Енциклопедії РЛС.

Препарати підгруп виключені. Включити

Препаратів — 8521. торгових назв — 260

Опис

Антисептики використовують для лікування інфікованих ран, при ураженні мікроорганізмами шкірних покривів і слизових оболонок та ін Їх відміну від т. зв. дезінфектантів чисто формальне: перші застосовують для антимікробної обробки поверхні людського тіла або його порожнин, другі — для оточуючих предметів або виділень хворого. І ті й інші володіють широким спектром дії і активні відносно бактерій, бацил, найпростіших, грибів. Механізм дії різних препаратів неоднаковий і може бути пов’язаний з денатурацією білка, порушенням проникності плазматичної мембрани, гальмуванням важливих для життєдіяльності мікроорганізмів ферментів (частіше зустрічається при низьких концентраціях антисептиків).

Галогеновмісткі антисептики представлені препаратами хлору і йоду. Їх активність пропорційна здібності відщеплює елементарні галогени. Зовнішньо при лікуванні патології шкіри широко використовують розчин йоду спиртовий, розчин Люголя (містить елементарний йод) і йодоформ, йодинол та ін. (відщеплюють молекулярний йод). Елементарний йод виявляє протимікробну дію і тому його розчинами обробляють рани, операційне поле і т. п.; при нанесенні на шкіру, слизові оболонки вони викликають роздратування, у тому числі рецепторів шкіри і слизових оболонок, і можуть надавати рефлекторний вплив на діяльність організму.

В якості антисептиків застосовують також речовини з групи окислювачів, до яких належать: перекис водню, калію перманганат і ін. Вони володіють слабким антисептичним і дезодорує ефектами, пов’язаними із звільненням кисню.

Значне число антисептиків представлене сполуками (солями) металів (препарати вісмуту, цинку, свинцю). У низьких концентраціях вони блокують сульфгідрильні групи ферментів мікроорганізмів (антисептичний ефект), а в більш високих — денатурують білки з утворенням альбуминатов, в результаті чого на поверхні тканини утворюється плівка, тканина ущільнюється, запалення зменшується (в’яжучий ефект).

До антисептичну засобів відносять також кислоти і луги (саліцилова і борна кислоти, натрію тетраборат, бензоилпероксид), альдегіди (цидипол та ін), спирти (спирт етиловий), феноли (резорцин), барвники (метиленовий синій, брильянтовий зелений), аніонні (мила) і катіонні детергенти, препарати рослинного походження (квітки нагідок, ромашки) і ін

Хімічні речовини, що застосовуються для дезінфекції, відносяться до наступних груп: 1) хлор і хлорвмісні сполуки; 2) йод, бром та їх сполуки; 3) перекисні сполуки; 4) ПАР; 5) альдегіди; 6) кислоти, надкислоты і деякі їх солі; 7) спирти; 8) феноли, крезолы та їх похідні та ін

Ці речовини мають різну ступінь активності, неоднакові спектри антимікробної дії, токсичність і вплив на оброблювані об’єкти і т. д. і, як наслідок, широку сферу застосування. Знання властивостей і особливостей дезінфікуючих засобів необхідно для їх правильного вибору і ефективного застосування у відповідності з поставленою метою.

Традиційними засобами дезінфекції є хлорактивні препарати органічної (тозилхлорамид натрію, хлорпроизводные ціанурової кислоти і гідантоїну) та неорганічної (гіпохлорити) природи. Багато хлорактивні препарати поряд з перевагами мають і ряд недоліків (недостатня розчинність, низька стабільність, різкий запах, здатність подразнювати слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликати корозію металевих поверхонь, руйнувати і знебарвлювати тканини). З неорганічних сполук хлору вкрай низькою стабільністю відрізняється гіпохлорит натрію (NaOCl). Підвищити стабільність його розчинів вдається додаванням силікату натрію і сульфонола, силікату натрію і оцтової кислоти або її солей, цитраль і інших речовин. Ряд зарубіжних фірм пропонує тверді форми гіпохлориту натрію, найбільш стабільним з яких є пентагідрат гіпохлориту натрію.

Відома висока дезінфікуюча активність хлору. На її основі створено спеціальний препарат, що представляє собою бінарну суміш хлориту натрію і кислоти, на відміну від гипохлоритов хлорити лужних металів мають властивість окислення тільки в кислому середовищі, в результаті утворюється діоксид хлору, що володіє бактерицидною і спорацидным дією.

До органічних сполук хлору, який використовується для дезінфекції, відносять тозилхлорамид натрію (Хлорамін), хлорпроизводные циануровых кислот і гідантоїну. Ці речовини володіють високою антимікробною активністю і рядом інших позитивних якостей, але слабо розчинні у воді. Для дезінфекції використовують, як правило, їх композиції — хлорацин, сульфохлорантин-Д. Хлорцин (включає хлоризоцианурат калію або натрію) містить порівняно невелику кількість (12-15%) активного хлору, що дозволяє застосовувати його не тільки в лікувально-профілактичних установах, але і вдома. Хлорцин має активність відносно грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, дерматофітів, мікобактерій туберкульозу, вірусів, спор. ДП-2 (основа — трихлоризоциануровая кислота) є не тільки бактерицидом, але і спороцидом — містить активного хлору до 45%. Позитивне властивість композицій — збереження активності в широкому діапазоні рН, що дає можливість використовувати їх при різній лужності природної води.

Найбільш відомим хлорпроизводным гідантоїну є дихлорметилгидантоин. Прикладом композиції на основі дихлорметилгидантоина є сульфохлорантин-Д. За рахунок введення до складу препарату сульфонола розчинність дихлорметилгидантоина підвищується до 2,5-2,9%. Бактерицидна дія поширюється як на грампозитивні, так і на грамнегативні мікроорганізми.

сполук йоду для дезінфекції найбільш широко використовуються йодофоры (З-280, веладин, иозан, супердип, дайазан та ін) — комплекс йоду і носія, що представляє собою високомолекулярні з’єднання і ПАР. Виражену бактерицидну, туберкулоцидное, фунгіцидну, вірулоцідное, спороцидну дію йодофоров обумовлює застосування цих речовин в основному в якості антисептиків і дуже обмежено — для дезінфекції окремих об’єктів. З йодофоров відомі йодопірон та йодонат, носіями йоду в яких є відповідно полівінілпіролідон і сульфонат, повідон-йод (містить 1% активного йоду). Для знезараження рук медичного персоналу на основі повідон-йоду створені композиції з сульфонолом і неонолом.

Широко застосовується для дезінфекції, стерилізації та передстерилізаційного очищення об’єктів перекис водню. Вона відповідає багатьом вимогам: не пахне, швидко розкладається у зовнішньому середовищі на нетоксичні продукти (молекулярний кисень і воду), що не викликає алергізації, але разом з тим малостабильна, має виражену місцевоподразнювальна та шкірно-резорбтивну дію, має низьку (порівняно з іншими дезінфікуючими засобами) бактерицидну активність. З метою зниження токсичності, підвищення антимікробної активності і стабільності на основі перекису водню створюються композиційні препарати. Найбільш зручні для практичного використання тверді форми перекисних сполук (пероксикарбонат натрію — персоль, пероксид карбаміду — Гідроперит, пероксоборат натрію). Композиції на основі перекису водню в твердій і рідкій формі отримали широке визнання (наприклад, аписин) в силу високої ефективності, широкого спектру дії, невеликий токсичності, екологічної безпеки і зручності в застосуванні.

Високою антимікробною активністю і широким спектром антимікробної дії відрізняються препарати з групи надкислот. На основі надоцтової кислоти відомі вофастерил і перстерил (вміст діючої речовини 40% і 20% відповідно). Ці препарати рекомендовані для дезінфекції виробів медичного призначення зі скла, металу, текстилю, гуми, гігієнічної та хірургічної обробки рук.

В останнє 10-річчя широке поширення отримали дезінфікуючі засоби з групи ПАР. По здатності ионизироваться у водних розчинах їх поділяють на катіонні, аніонні, амфолітні і неіоногенні ПАР. В якості самостійних дезінфектантів використовують тільки катіонні і амфолітні ПАР ( наприклад, амфолан). Амфолітні ПАР мають ряд переваг перед катионными — вони малотоксичні, діють на бактерії, гриби та деякі віруси, не втрачають активності у присутності жиру та білка, не кородують метали. ПАР всіх інших груп застосовують як корисні добавки у складі композиційних дезінфікуючих засобів.

З групи гуанидинов найбільше поширення як антисептики і дезінфектанти отримали хлоргексидинбиглюконат (гібітан) і lactacyd (полисепт). Гібітан володіє широким спектром антибактеріальної дії, однак вирилицидная активність властива тільки його спиртовим розчинам. Метацид викликає загибель грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, багатьох дерматофітів. Позитивною якістю його є тривалий ефект.

З групи альдегідів в практиці дезінфекції використовуються дві речовини (формальдегід (ФА) і глутаровий альдегід (ГА). Для альдегідів характерні бактерицидну, вирулицидное, фунгіцидну та спороцидну дію, що дозволяє віднести їх до дезінфектантів високого рівня.

В якості дезінфікуючих засобів та антисептиків) знаходять застосування спирти. Їх використовують як самостійно, так і в якості розчинників, що підсилюють активність інших дезінфікуючих засобів. Спирти мають бактерицидну і віруліцидними властивостями. Для дезінфекції найбільш широко застосовують етиловий та ізопропіловий спирти у концентрації 60-90% (за об’ємом).

Короткий опис статті: антисептики для деревини Опис фармгруппы Антисептики і дезінфікуючі засоби. Інформація про фармагологической групі Антисептики та дезінфікуючі засоби, список препаратів і торгових назв у Фармакологічному довіднику РЛС. Антисептики і дезінфікуючі засоби, фармакологічний, група, кошти, фармакологічні групи, довідник ліків

Джерело: Антисептики і дезінфікуючі засоби: опис фармакологічної групи в Енциклопедії РЛС.

Також ви можете прочитати